Секуляризація та релігійне життя: перспективи України в світлі глобальних тенденцій

14725277_1793372550925542_1466176558_o14 жовтня в стінах УКУ проф. Хосе Казанова прочитав лекцію “Секуляризація та релігійне життя: перспективи України в світлі глобальних тенденцій” для студентів Програми соціології. В ній він поділився досвідом власних соціологічних досліджень та окреслив основні проблеми та питання соціології релігії в глобальному світі.

На початку своєї лекції він окреслив теоретичне поле, в якому розгортається вивчення секуляризації в сучасному світі. Донедавна домінувала теорія секуляризації, згідно з якою релігія втрачає свій вплив і значення, коли суспільство досягає достатньо високого рівня розвитку. Звісно, були теоретики, які заперечували цей погляд – Алексіс де Токвіль, Вільям Джеймс та Вільфредо Парето. Проте вони були в меншості. І попри те, що в США секуляризація розгорталась не за зразком Західної Європи, соціологи не розглядали це як сигнал, що свідчить про потребу змінювати основні положення теорії секуляризації. Навпаки, релігійність у США сприймалася як “американська винятковість”.

Проте 1979 р. змусив багатьох вчених переглянути свої міркування про зростання секуляризації. Адже цього року відбулися

  • обрання Кароля Войтили папою Іваном Павлом ІІ, що призвело до початку руху “Солідарність” в Польщі,
  • ісламська революція в Ірані;
  • революція в Нікарагуа.

Всі три події засвідчили: релігія продовжує відігравати важливу роль в житті суспільств – в глобальному масштабі. Ці ж події засвідчили інше важливе явище – деприватизацію релігії, яка до того вважалася витісненою з публічної сфери до сфери приватного життя людини. Глобальні дослідження релігійності після цього виявили, що занепад релігії відбувається лише в Європі, проте не відбувається в інших розвинених країнах. Не лише США демонструє зростання рівня релігійності суспільства. У Південній Кореї відбувся несподіваний для теорії секуляризації процес: населення християнізувалося під впливом індустріалізації, хоча мало б секуляризуватися.

Подальші дослідження релігійності виявили наступне. По-перше, традиційні суспільства, які існували в домодерні часи, є дуже слабо конфесійними. Тобто від людей не вимагалося (і часто навіть не передбачалося) активного залучення в релігійне життя. Зміни відбуваються після Реформації – саме тоді розпочинається процес конфесіоналізації в Західній Європі. В США аналогічні процеси розпочинаються дещо пізніше – після здобуття незалежності та індустріалізації. Аналогічні процеси відбувалися і в Східній Європі – якщо згадати досвід Речі Посполитої в XVI-XVII ст. Отже, глобальні історичні дослідження засвідчили: модернізація, навпаки, означає зростання релігійності в християнських країнах. Подальші студії показали, що аналогічні процеси відбувалися і в ісламі.

casanova3Тому слід радше говорити про Європу як виняток, адже лише в цьому регіоні модернізація означає секуляризацію. Подальший пошук причин цих процесів дозволив виявити основні відмінності між Європою та США, які дозволяють знайти зв’язок між секуляризацією та модернізацією в Європі. Секуляризація відбувається у випадку індивідуалізації суспільства. Відтак, в Європі модернізація призвела до деконфесіоналізації, коли під впливом принципу cuius regio, eius religio (чия влада, того і релігія) індивіди знову виявилися слабше залученими до релігійного життя. Відтак, деконфесіоналізація суспільства призводить до секуляризації. Натомість в США процеси відбувалися в інший спосіб: відсутність єдиної державної релігії призвела до творення нових релігійних спільнот (communities), які утворювалися на засадах добровільності, а не насильницького об’єднання (як в Європі). Адже американська держава була секулярною від свого створення, тому в ній жодна з релігій не була державною, але і самі релігії не приватизувалися. Відтак, конкуренція між релігійними спільнотами призводила до посилення конфесіоналізації суспільства. Отже, можемо зробити припущення: конфесійно-гомогенні суспільства секуляризуються, а релігійно-плюралістичні суспільства зазнають слабшого впливу секуляризації. Проте слід пам’ятати, що йдеться про модерні релігії, які формуються після і під впливом Реформації.

В цьому сенсі Україна є першою “американською” країною в Європі. Зокрема, після 1991 р. в Україні зростає кількість вірних всіх конфесій, адже в суспільстві не існує єдиної державної Церкви, але низка конкуруючих деномінацій. Такий релігійний плюралізм, який тільки зростає після 1991 р., призводить до зростання релігійності. І не варто очікувати, що основною причиною є розпад СРСР. Наприклад, Західна Німеччина є більш релігійною, ніж Східна. Тобто занепад соціалізму не означає відродження релігії. Так само в Росії – основна частина парафій Російської православної Церкви знаходяться на території України: практикуючих віруючих в Росії набагато менше, ніж в Україні. Основною причиною можна вважати зменшення релігійного плюралізму в Росії: тепер в релігійному житті домінує православ’я.

Втім, Польща показує, що і така теорія не дозволяє пояснити процеси відродження релігії у всьому світі. Зокрема, в Польщі католицизм в часи ПНР був формою протесту проти комунізму. Проте після 1989 р. віра зберігається. Якщо врахувати, що Польща є значною мірою моноконфесійною державою, то в цьому випадку ми можемо говорити про виняток, який не пояснюється теорією секуляризації під впливом деконфесіоналізації. А отже, в соціології релігії і далі зберігаються перспективи подальших досліджень – на глобальному рівні.

Хосе Казанова – всесвітньо відомий соціолог релігії, професор факультету соціології Джорджтаунського університету (Georgetown University), керівник Берклійського Центру релігії, миру та світової політики (Berkley Center for Religion, Peace and World Affairs), лауреат Премії з теології Зальцбурзького університету (Theology Prize from the Salzburger Hochschulwochen), автор одної з найбільш цитованих праць з сучасної соціології релігії – Public Religions in the Modern World.

No comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *